Сумне і тмяне скло – на відстані долоні.
Пастель чи акварель? — на відстані руки.
Медовішає день, – тепліє чи холоне?
Цей безіменний день – в тобі чи навпаки.
За чим сумує тінь в прозоро-сірім сквері?
Про що міркує в день задивлене вікно?
Про що рипить паркет? Про що співають двері?
З яких віків цей чвал, це форкання гніде?
У позачассі – сміх порожнього “ніколи”.
Обіцяні шляхи. Вазонки на вікні.
Куди ти міг прийти, не розірвавши кола? —
Крізь мене. В мене. В нас. Від мене. По мені.
25.03.04