Приблудилась доля,
стала наді мною
Задзвеніла в небі, злинула луною
Розхитала віти, у воді відбила –
Бачиш, скільки в мене
молодої сили
Я тобі тихенько пісню наспіваю:
Є мотив і тиша, та немає краю.
Є нудьга і туга, сльози є нечутні
Біль і ніжність друга, –
лиш немає суті
Ти її не слухай – хай собі нудьгує…
Ходить кінь подвір’ям,
В нього – срібна збруя,
Шовкова уздечка, золоті стремена
Забувай, пригадуй -
не дивись на мене
Сон тобі насниться – змий
його росою
Те, що залишилось, вип’є
сонця соях
Не багато треба
проханій незваній
Ніч переночую – та й піду
на ранок
Ну, а за гостинність
я залишу плату:
Ти до мене стежку
будеш вік шукати
1998