Блідне зойк матіоли
в сивім попелі ранку
На печальному згарищі
репресованих зорь,
І зґвалтована ніч,
мов остання вакханка,
Із досвітньої зливи
випиває озон
І повзе по землі —
темноока, знеможена,
Доки промінь простромить
її в боротьбі…
Припадати до трав —
привілей переможених,
Цілувати коліна —
тавро для рабів.
Кільця кіс розвиваються,
блякне чорний вогонь її,
Замовкають тимпани
відьмакових весіль,
І тремтять істерично
у останній агонії
Матіолові пахощі
на ранковій росі.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Аби ти знав, викладачу в І залишаться - вірші (26.01.21)
- І Ви - десь поруч в І залишаться - вірші (25.01.21)
- А любов моя, хоч і у комі, — жива в Мелодія вічних прощань (22.01.21)
- Паперові сани в Сонцетяжіння (20.01.21)
- Не треба слiв, пророщених в теплi в Хортицькі дзвони (18.01.21)
- Доню моя, доню. пісня в Пісні (14.01.21)
- Я знаю все, що буде і було в Я зроду тут живу (13.01.21)