23 грудня 2020

Моє небо — із нас заввишки

Друк
Оцінити
(3 голоси)

Моє небо – із нас заввишки.

Моє море як ми глибоке.

І цей сон я дивлюся нишком,

Від реальності за півкроку.

 

Тут сміється торнадо ритмів,

Тут іскрять і вібрують нерви,

Опадають метеорити,

Осипаються феєрверки,

 

Льодові острови дрейфують,

Завиваються сині смерчі…

Наче око мого тайфуну –

Твоє ясно-червоне серце

 

Так завмерло – немов безодня

Омиває склепіння хором,

Мовби в мене мільйон «сьогодні»

І ні жодного «позавчора»,

 

Мов блукальці знайшли притулок,

Мовби спраглі цілують воду,

Мовби вої усі вернули

До коханих з усіх походів…

 

Моє небо – а раптом віщий? –

Допиває його потроху –

Сон, який я дивлюся нишком

Від реальності за півкроку

4.04.11

Повернутись нагору