Здійснилось: лобом об стінУ
Ропа залляла очі…
І я впаду в безодню сну
Не дочекавшись ночі
Спинивши часу дикий біг
Залишу вічну сцену.
А потім в сон проникне біль
І розшматує вени.
Забуду днів панно рябе,
Порину в заметілі…
Я з мозку вирвала тебе,
А ти лишився в тілі, –
Злечу над ріки і міста
Не витримаю муки:
До тебе тягнуться вуста,
Тебе шукають руки
Перед очима світ застиг
І виходу немає…
– Молю! Благаю! – Відпусти!..
– А я і не тримаю.
26 грудня 2020
Здійснилось: лобом об стінУ
Info
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Гість в Мелодія вічних прощань (16.05.22)
- Мати в Я зроду тут живу (07.05.22)
- Чорнобиль в І залишаться - вірші (26.04.22)
- На небі з квіту черешень в Мелодія вічних прощань (25.04.22)
- Що ти хочеш від мене в Мелодія вічних прощань (22.04.22)
- Наші хлопчики в Пісні (21.04.22)
- Бранка в Хортицькі дзвони (13.04.22)