1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (344)

Лише в душі – на трошки – Бог. Лише на поклик тіла – ница. В цю гру ми граємо удвох – Така умовна таємниця. Вінець – весні, вінок – зимі. Непроминущо-проминуле. Ми граємо в безжурний сміх. На цілий день він – наш притулок. Ось так – без тіні жодних бід – В човні дірявім серед моря… А у клубок мотати…
Напевно, це гріх. Але я не боюся спокути. Напевно, це біль. Але я наливаю по вінця. Я навіть розлукою міцно до тебе прикута. Я навіть біді колисанку- неначе дитинці. А що ж мені ще – малюватиму паморозь влітку На вікнах безсонь, у яких зупиняються зорі Я навіть засушену буду просити цю квітку Згадати хоч пахощі – Темні, п’янкі, непрозорі Мов…
Сторінка 1 з 9