1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (204)

Хай буде день – зелений і терпкий Прозорий перший лист сухого дуба Якого синій запах – наче згуба, Останній дар коханої руки. Таке його народження сумне – Не всупереч, а за бажанням Юди Він у моїй історії пребуде Як зрада мною – давньої мене, Як скривлення нове колишніх вуст, Очей колишніх погляди торішні… Я всі замки перецілую ніжно Їх бачити…
Я от думаю – стільки ніжного Неймовірного, незбагненного Мов не стало мене, колишньої, Полоненої Полонила – я   Виціловують трави стеблами Прихиляючи ніч до всесвіту Звідки стільки аж дива теплого, Опівнічного, безсловесного   І лиш зорі всі – у сторожу нам, Долі свідками випадковими Мій некликаний, неворожений… Незворотністю подарований 06.06.12