1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Мелодія вічних прощань

Мелодія вічних прощань (10)

Напередодні вічної любові, Наприкінці буденних денних суєт В мені, немов у залі урядовій, Мої чуття завзято дискутують: — Давайте поговоримо про статус! — Це надто добре, щоб зі мною статись. — Тут, бачте, ось про що сьогодні йдеться: Занадто вже приваблива програма. Або це гірше, ніж мені здається, Або — це відбувається не з нами. — І перш за все…
Розмахує крисами ніч… Це небо із запахом криці В долонях дерев і гілок Несе капелюшку, мов птицю І нею поцілює в скло Будинків, пророщених з вулиць, На вечір розквітлих вогнем. Летить капелюшка в минуле, Відносить гірке і сумне. Вже пахне суцвіттями груша І тануть замети журби… Від мене втекла капелюшка, Якої ти так не любив.