Мій друже Валько!*
Сядемо до столу.
Хай келихи
дзвенять святковим колом
Комусь – твоє кохання. А мені –
Хіба що вірші. Вірші – пісні
Багато? Мало?
Мабуть що нічого
Десь там у хмарах,
є твоя дорога
До темної і п’яної зорі.
Я слухаю. Мовчи. І говори.
В усіх словах
є правда і облуда:
Ми є сьогодні –
Завтра нас не буде
Від нас тіней
немає на стіні, –
Хіба що вірші. Вірші – і пісні.
90 -ті р.р. ХХ ст..
*Валентин Терлецький, письменник, музикант