Вже віск розтав,
відплили кораблі
Лишилась тінь
і кілька бляклих фото
Вже цим розлукам
я втрачаю лік
Натомість залишається скорбота
Крізь наші пальці
електричний струм
Давно протік,
Залишилися тіні
І перегин
прозорих змерзлих рук
Вже визначив
близький самотній фініш
Ти знову йдеш.
Натомлено мовчу
Ранкове диво
злякано відходить
І холодно рожевому плечу
Яке не хоче
милості від ковдри
Тебе нема.
Тепер - уже нема
Незлічених дурниць
змовкає натовп
Готель тепер чужий,
бо я сама
Здала ключі
від нашої кімнати
29.10.97