Бесаме… бесаме мучо…
Пощо ти мучиш?
Біль по душі – аль фреско:
Гарно – та рано.
Витерто есемески.
Наче кохання.
Ніжності – аж по вінця.
Але – для чого?
Зайчиками на стінці –
Спогад та й спогад.
Крутить дурне кіно
Телевізор.
Може, й не все одно.
Але – пізно.
Певно, іще не все.
Та – по всьому.
Що вона принесе –
Осінь-втома?
Потім облущить сон
Всю полуду…
Дихали в унісон.
Може, й будем.
Поки ж – мов неминучість:
Бесаме… Бесаме мучо…
02.10.12