Сонне світання.
Усміхнене дитятко.
Сонце – у вікна.
Всі сумніви – зайві.
Світло помре,
аби знов народитися.
Все так буденно –
і сутінь, і сяйво.
Так і живемо,
моя випадковосте –
Речена долею,
злякана – вітром
Ти народився
епіграфом повісті
А епілогом –
ми двоє. І світло.
Як не впирайся –
Це, мабуть, наречено –
Ти, що заглавною
В кожному реченні
Просто – не бійся.
Що далі – побачиш.
Болю – спонтанність
Тривоги приреченість.
28.11.12