За далеким синім обрієм
Ми з тобою будем жити
До дитини будем добрими,
І нестерпними – для світу
Він застигне, заворожений
Серед мотлоху і хламу
Раптом – нашими тривожними
Мелодійними словами
Навчимо ми сина нашого
Ворогів любити дивно:
Дарувати їх найкращими
З віршів наших – щогодинно
Щоб вони не знали спокою
Щоб вони шукали – слова
Щоб назад вертали кроками
До прадавньої основи
Щоб Пегаси стали шкапами,
Щоб безсилля їм боліло
І слова спокути капали
На прихилені коліна.
Листопад, 1994