Знов на підлогу сяду я,
Мовчу, немов на чатах.
І знов тебе вигадує
Порожня ця кімната.
Вмирає сизе зарево,Хитається прозоро
Наповнений примарами
Напружений півморок.
Момент прозріння втрачено,Приховано невправно.
На двох – хапливо – начорно
Заварюється кава.
І ціла вже майоліка,Все вигадать неважко.
Лиш на маленькім столику
Мовчить порожня чашка.
1995