А та, що щойно майнула, –
Вона, бува, не від тебе?
Немов шукала притулок –
І розчинилася в небі.
Посеред зорь не поснулих,
Посеред інших блукалиць…
Вона, либонь, безпритульна –
Отож все далі і далі.
Перепочинок – на трохи,
А потім – гайда шукати.
Ну знає: дерево – всохло.
То що їй вже – не літати?
Чи вже їй небо – немиле,
Чи вже їй вітер – не вітер?
Вона б тебе боронила.
Кого тепер – боронити?
Мене вона – не захоче.
Її єдина розрада –
Отой останній листочок
Її померлого саду.
20.07.12
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Слова, старі, мов баба Горпина в Сонцетяжіння (19.04.21)
- У плетиво з гарячих тіл своє вплету в І залишаться - вірші (16.04.21)
- Колись давно, коли було не треба в І залишаться - вірші (15.04.21)
- І навіть фіранка мене боїться в Мелодія вічних прощань (14.04.21)
- В найбільший шал весняної повені в Мелодія вічних прощань (12.04.21)
- Відеопрезентація Пам'яті Юрка Ноги " Марина Брацило. Поезії прощань..." Автори: Ольга Черненко, Олена Степаненко в Мультімедіа (09.04.21)
- …Ти є у цьому місті в Мелодія вічних прощань (06.04.21)