Акація, мамо! Так сумно на слід облітає!
Так біло цілує твої невидющі сліди.
А людно як, людно! Народу – неначе в Китаї.
Ніхто й не розчує твоєї дзвінкої ходи.
Акація, мамо! Ну що нам з тобою робити?
Буває, що й сумно. Минеться. На те не зважай.
Чого ж то сумує в вишневих очах твоїх літо?
О, мамо! І смутку повинна десь бути межа.
Акація, мамо! Акація юністю пахне.
Несхрещених колій посріблені стебла лягли.
У снах ти ще й досі ні-ні – та й поглянеш на захід,
І скрешуть колеса до іскор шматочки імли.
Акація, мамо! То, може, балкон причинити?
Акація пахне. Не спиться. Запівніч давно.
Зануришся в кетяги. Станеш. Послухаєш вітер.
І спогади шумом нечутно злетять під вікно.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)