І таки доведеться хоч злегка
торкнутись клавіш
Руки щойно злетіли –
не знаю, що прозвучить.
Я боюся всіх нот.
Я fermato боюся навіть
Я творю цю мелодію –
подумки, уночі.
Я не знаю вертання.
Не виправиш звук, що схибив
Винуватого пальця відтять
не велить закон
Я до того, як грати,
повинна здійснити вибір:
Може, питиму соло.
Можливо, ми вдвох, в унісон.
Але щойно торкнешся
хоча би подумки клавіш –
Торуватиме музика
шлях до злітання сама
Я тебе не боюся.
Боїшся лиш ти. В тебе – справи
В тебе – вічна відмазка:
Забіганий. Діти. Зима.
Тільки музика – в простір
І пальці готові злітати
І торкатися клавіш –
у смерч: видих, оберт несе
Хай це буде фіналом,
але не початком цитати
Пальці музику творять. Ти тонеш.
З’ясовано все/
6.10.10