Випало небо снiгом
Просто менi у сни.
Ранок. Сльота. Вiдлига.
Калюжка коло стiни —
Око на сiрому лобi,
Сповнене жаху й пiтьми:
Вулиця сонним Циклопом
Вклякла на зламi зими.
Втомлений шепiт фiранок
В такт переможеним снам,
Чаша з святими дарами —
Сонце в долонi вiкна —
Нас не очистить вiд скверни,
Змiшана э трунком доби.
Початок нової ери:
Ворога возлюби,
Потiм ввiйди у браму,
Створену з тiла мого.
Гiлка в вiконнiй рамi —
Чорний застиглий вогонь,
Скручений жмутом попiл.
Пристрасте! Ти — слiпа?!
Знаєш, на щастя попит
Вчора на бiржi впав.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)
- Дивна ніч в Пісні (16.02.24)