Сніг – тепер як торік.
Як кілька років тому.
Небо таке ж вгорі.
Кат поважа – тюрму.
Катові – лише хліб.
А от видовищ – катма.
І перегній – землі.
Тільки людей нема.
Далі – святкові дні.
Далі – промов бедлам.
Чом ми такі – одні?
Рідна земля – мала?
Ти ще живеш – чи ні?
Чому гірчить вино?
Колір всотався в сніг.
Все – чорно-біле. Знов.
22.02.05