Я от думаю –
стільки ніжного
Неймовірного,
незбагненного
Мов не стало
мене, колишньої,
Полоненої
Полонила – я
Виціловують
трави стеблами
Прихиляючи
ніч до всесвіту
Звідки стільки аж
дива теплого,
Опівнічного,
безсловесного
І лиш зорі всі –
у сторожу нам,
Долі свідками
випадковими
Мій некликаний,
неворожений…
Незворотністю
подарований
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)
- Дивна ніч в Пісні (16.02.24)