Приходь в степи мого тепла,
Заходь в дзвіницю мого тіла.
Моя душа — дощем стекла,
Твоя — у вирій відлетіла.
Тебе поглинув синій день,
Розтертий з вибитим асфальтом.
Затерплим вигуком “Ти де?”,
Напіввідтвореним у смальті,
Дзвінок гойдається в дротах.
Але в тобі, немов у гроті,
Живе химерна самота,
Залюблена в свою самотність,
І незагойний теплий сум.
Чому твій погляд знов холоне?…
Ну хочеш, душу принесу —
Трьома краплинами в долоні?
06 листопада 2020
Приходь в степи мого тепла
Info
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Наталка Фурса. Наші голоси звучать в унісон... в Спогади, рецензії, статті (20.06.22)
- Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило в Новини (15.06.22)
- Поглядом стрілися, в сні перетнулися… в Ключі від ранку (14.06.22)
- Ноктюрн в Mare Amoris (Морю, з любов’ю) (07.06.22)
- Ноктюрн в Проза (05.06.22)
- Вітаємо видавництва, дружні до творчості Марини Брацило в Новини (28.05.22)
- Спогади – сигаретами в І залишаться - вірші (25.05.22)