А я й забула: у тебе інша кохана.
Я, правда, ближча за неї
на кілька тисяч дощів…
А ти й не бачиш,
як я божевільно тану,
Упавши сном крізь зіниці
на дно твоєї душі.
Вона й не знає,наскільки глибоко в тебе
Вросло зміїне коріння
моїх усміхнених снів.
Тебе дратує
листів розпачливий щебет,
Бракує мого цілунку,
аби промовити: “ні”.
А ти й не вмієшлегку прогнати оману, —
Ні рук обвитих одняти,
ні вуст перервати стин…
А я й забула:
у тебе інша кохана.
Тепер згадалось.
То може, згадаєш ти?
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)