Що ти хочеш від мене,
на зустріч чекаючи марно?
Я не хочу від тебе
гарячого тіла жаги…
На високій Голгофі
побудую я замок захмарний,
Оточу його лісом
правічних чеснот-берегинь.

Може, стріли кохання
заіржавіли в бога Ероса,
Золота Афродіта
стала знов шумовинням морським?
Приховаю під чорне
розпусні розпущені коси,
Білу сукню спалю.
Хай від неї залишиться дим.

От і все, що скажу.
А чому — запитаєш у вітра.
Відповість тобі попіл,
що по сукні зоставсь на землі…
На високій Голгофі
побудую я замок нехитрий,
Білий дим від багаття
вітрилом напнуть кораблі.