І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (310)
18.01.20
Хіба що тінь обнімуть руки
Хіба що тіньобнімуть рукиМожливо, нею будеш – ти…Маленькі радощірозлукиІ привілеї самоти Сліпе торканнявуст замерзлихСолона паморозь вікнаТакі невинні наші жертви –Легке мовчання.Квіти мертві.Навік забуті імена Безсонний схлипв медовій ночіЗастиглий у гортані спів.І все. Ніхто уже не хочеА ми з тобою –поготів. І лиш дзвінкіпромерзлі звукиЙ нервовийбіг серед сльоти –Маленькі радощі розлукиІ привілеї самоти 28.11.06
Опубліковано в
І залишаться - вірші
17.01.20
Не так це вже і важливо
Не так це вже і важливо – кому, для чого і скільки. Це, врешті, питання міри, системи, моменту чи… Коли лишаєш адресу, «мило», номер мобілки, Можливо, ти розраховуєш іще й віддати ключі, Комусь сказавши недбало: тепер ти тут як удома І тішитися дитинно з подиву в сірих очах. І мріяти розчинитись у хвилях теплої втоми – Нарешті вдвох, як…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Cалат «Глибочанський» в Кулінарія (20.01.20)
- Хіба що тінь обнімуть руки в І залишаться - вірші (18.01.20)
- Мені здавалось: ти мене гукав в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Не так це вже і важливо в І залишаться - вірші (17.01.20)
- Небо над містом холодне в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Щось ми стали часто бачитись в І залишаться - вірші (13.01.20)
- Це місто мене приколише в Я зроду тут живу (09.01.20)