І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (143)
26.04.18
ЧОРНОБИЛЬ
Тихий вітер мертві трави клонить, І здається, все от-от засне... Відлунали горя чорні дзвони, ВІдсивіло небо весняне. Плачем наполохані лелеки Відкружляли у височині, Полетіли – вже не крик, не клекіт. – Лиш нечутний стогін в напівсні. Тільки Смерть блукає тут, незрима, Але й їй притулку не знайти: Чорними, порожніми очима Дивляться покинуті хати. 1992
Опубліковано в
І залишаться - вірші
20.04.18
Ну і де вона
Ну і де вона – в сенсі, твоя душа? П’є чай з малиною? Дивиться серіали? Знаєш, корабель ось-ось вируша. Віриш – місць на нім залишилось мало Бачиш, сонце, – це пляма того вина, Що зазвичай цілує шхуну у груди… Ти кажеш – ось вона, сивина… Та, вибачай, у мене її не буде
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- ЧОРНОБИЛЬ в І залишаться - вірші (26.04.18)
- Ну і де вона в І залишаться - вірші (20.04.18)
- ХОРТИЦЯ в Хортицькі дзвони (20.04.18)
- Роде мій в Хортицькі дзвони (17.04.18)
- За блакитною горою в Хортицькі дзвони (17.04.18)
- Так напоротися- це стовідсотково попасти в І залишаться - вірші (14.04.18)
- Зарегульовано русла річок в І залишаться - вірші (12.04.18)