І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (358)
28.09.20
Я - та ні, не в далекі гори
Я – та ні, не в далекі гори Ні на жодні не полонини Я вертаю до мого моря – Я тобі вже не треба нині. Річ не втім, що не треба злота. Завжди більше любила стрібло. Вже розіграно цього лота Я тобі уже не потрібна. Ти – цілунком легкого вітру І рятунком від денних суєт… Залишуся хіба що…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
26.09.20
Весело. Як я вже говорила
Весело. Як я вже говорила Ми й самі не в курсі, чого хочем Втікачі з міської божевільні Щукачі пригод на «п’яту точку» Все занадто. Навіть – понад міру А інакше – зась. І що подієш? Полонені власної зневіри В’язні несміливої надії
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Я - та ні, не в далекі гори в І залишаться - вірші (28.09.20)
- Фелікс ШТЕЙНБУК, «ДЗВІНКІ ГОЛОСИ ВЖЕ НАПІВОЖІНОЧЕНИХ МАВОК», АБО «СОНЯЧНІ ПИСЬМЕНА» МАРИНИ БРАЦИЛО в Публікації (28.09.20)
- Весело. Як я вже говорила в І залишаться - вірші (26.09.20)
- А як ти думав в І залишаться - вірші (23.09.20)
- На віки вічні – цей біль в І залишаться - вірші (22.09.20)
- Десь над містом квітує вогонь в Мелодія вічних прощань (22.09.20)
- Я от думаю – стільки ніжного в І залишаться - вірші (18.09.20)