1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
Новини

Новини

Завершився третій Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та української авторської пісні «Хортицькі дзвони» імені Марини Брацило. Він розпочався за ініціативи громадськості і Запорізького національного університету і сьогодні продовжує своє існування як громадська спільна справа. У цьогорічному конкурсі в номінаціях «поезія» та «авторська пісня» взяли участь представники 14 регіонів України, засвідчивши свою прихильність українському слову та пісні. Дипломи Лауреата в номінації «поезія» отримали: І місце: Крамарь Ольга (Леля Покотиполе), 17-річна студентка…
ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ План проведення заключних заходів ІІІ Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони» 2.12.2016 м.Запоріжжя
ПРЕС-АНОНС 1 грудня 2016 року о 14:00 у лекційній залі Запорізької обласної універсальної наукової бібліотеки (1 поверх) відбудеться вечір пам”яті поетеси Марини Брацило "Поетами народжуються" . 2 грудня виповнилося б 40 років від дня народження Марини Брацило — талановитої запорізької поетеси, піснярки, журналістки, яка передчасно пішла із життя у 2013 році. Їй було лише 36 років, але вона встигла залишити по собі яскравий, незгасаючий слід. У 1997 році Марина стала…
Вже засідланий кінь нетерпляче тремтить,Вже козак молодий на порозі стоїть...І, рукою стримавши, коня не жене.І дівчині він каже: "Послухай мене..."– Знай, кохання нема, не бува в козаків -Тільки вольная воля та дзвін підків.І поїхав козак, тільки ночі не спить:Лиш він голову схилить – знов дівчина стоїть.Головою схитнувши, зітхає козакІ собі промовляє засмучено так:– А кохання нема, не бува в козаків,Тільки вольная воля та дзвін підків.Знов засідланий кінь нетерпляче тремтить.Знов козак…
Для використання при проведенні в школах Першого уроку 1 вересня 2016 року на тему: «Від проголошення Незалежності до нової України» Марина БРАЦИЛО ХОРТИЦЯ Я не молюсь. Я зроду тут живу  В зеленому, дзвiнкому пантеонi.  В сторiччями цiлованих долонях  Я кроками розхитую траву.  Щороку, як весна розкриє браму,  Над нею свiтло тьмарять журавлi.  Iх стiльки припадало до землi,  Що вся вона вцiлована сльозами.   Яке над нею осiянне плесо,  Якi у…