Поети, як водиться, ведуть лік своїй творчій діяльності від першої публікації. Маринчина ж поезія «Україно моя», опублікована в міській запорізькій газеті «Наш город» в червні далекого 1991 року, засвідчила, що дивиться вона на світ очима поета в свої неповні 15 літ… Марина Брацило, журналістка, поетеса та пісняр, відома широкому творчому загалу, як мисткиня з Хортиці. Більше 20 років несла вона людям свою поезію та авторську пісню… Хто згубив Маринчине життя…

Час невблаганний … Все далі і далі ті, хто пішов у Засвіти… Ось вже вісім років, як не з нами Юрій Нога, Маринчин чоловік… Та нетлінним залишається його Слово… «…На кого схоже наше покоління? На себе. Приміряючи 20-ті роки. А чи є покоління? Бо окремі імена, що продерлися до тісного гурту попередників, не маючи свого клану, можуть сказати лишень про себе.Ми перші, до нас було тільки Слово.Ми являємо початок нової…

Останні роки Маринчиного шкільного навчання пройшли в спеціалізованій ЗОШ №20 екологічного профілю м.Запоріжжя, оскільки вона готувалася вступити до медичного університету. Однак там панувало змістовне духовне життя, у вир якого занурилася і Марина. Саме в цій школі до неї прийшли перші справжні успіхи в поезії та авторській пісні і саме тут на неї очікували перемоги у Всеукраїнських олімпіадах з української мови та літератури. Мариночка непідробно любила свою школу... І школа любить…

Ось і минув ще один рік, в якому вас супроводжували поезії Марини… В чомусь вони були співзвучні вашим почуттям, в чомусь – ні… Комусь вони здалися сучасними, пророчими, комусь – ностальгічно-архаїчними, а кого просто зачепили «за живе»… Та незалежно від цього, дякуємо всім, хто був поруч!!! Сподіваємося на нові зустрічі з вами – здоровими, щасливими, самодостатніми, успішними в нашій мирній Україні в прийдешньому 2020 році!!!

Дев’ята збірка лірики Марини Брацило, української поетеси та пісняра, включає поезії різних періодів творчості, найбільш відомі широкому читацькому загалу. Лірична героїня «Зоряної криці» уособлює саму Україну, яка століттями мужньо торує свій шлях до вільного самовиявлення. Поетична збірка демонструє невід’ємність людської сутності від земного єства з його невтомним прагненням до тверді Небесної... Поетеса піднімає такі сакраментальні поняття, як «земне коло» » нашого існування у Всесвіті, «поєднання» поколінь «Вічністю», відголос «дзвонів свідомості»…