Все ті ж зупинки і трамваї.
Все ті ж обличчя на зупинках.
Чоловіки ще відчувають
Терпкий тривожний запах жінки.
Можливо, їх ввела в оману
Легка розкрилена постава,
Хвилясте прядиво туману,
Або й коньяк, долитий в каву.
Можливо, настрій. А чи нерви?
Жінки, обов”язки і діти?
Мене немає. Я померла,
Коли закрили очі літу.
Хто схоче – той за мене вип”є.
А втім, нема кого винити.
Не знає місто, що у липні
Мене скосили разом з житом.
Качають мед. Були обжинки.
Стерню лишилося спалити.
Те, що ви бачите, – не жінка,
А тільки вірші і молитви.
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)