Георгію 

 

Хлопче, у тебе в голосі

Ріки гірські зливаються

Листя дерев тріпоче…

Оксамит стелеться

Ніжність і шал колються

Шепотіння звиваються

Наворожують ночам

Майбутні хурделиці…

 

Хлопче… мов сніг Кавказу

Звук обпіка гаряче

Пісня росте відлунням

(А в душі – повінню)

Марно шукати назву

Тиші цій… чарам цим..

Пристрасті вічно юній..

Мудрості закарбованій…

 

Хлопче, ти й сам не знаєш –

Як воно, де і що в тобі

Первісно і стихійно

Пристрасно завмирає

Ти – що причасний таїнств,

Ти мені – просто збіг –

Мерехтінням на віях.

І словом, що врешті маю.

 

08.11.11