Вже засідланий кінь нетерпляче тремтить,
Вже козак молодий на порозі стоїть...
І, рукою стримавши, коня не жене.
І дівчині він каже: "Послухай мене..."
– Знай, кохання нема, не бува в козаків -
Тільки вольная воля та дзвін підків.
І поїхав козак, тільки ночі не спить:
Лиш він голову схилить – знов дівчина стоїть.
Головою схитнувши, зітхає козак
І собі промовляє засмучено так:
– А кохання нема, не бува в козаків,
Тільки вольная воля та дзвін підків.
Знов засідланий кінь нетерпляче тремтить.
Знов козак молодий на порозі стоїть...
Хай буяють вітри: вільний лет, вільний спів...
Тільки жаль, що кохання нема в козаків.
– А кохання нема, не бува в козаків,
Тільки вольная воля та дзвін підків.
З такого козацького привітання й символічного салюту з січового пістоля розпочалася презентація Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні “Хортицькі дзвони” імені Марини Брацило на Запорізькій книжковій толоці 2016 ріку.
Пісню з козацького циклу Марини Брацило виконав актор “Нового театру” Дмитро Московцев, якому поетеса подарувала свою першу збірку віршів “Хортицькі дзвони” з дарчим підписом: “Ця книга написана з любов’ю і подарована з любов’ю”.
Поезія Марини Брацило увібрала в себе НАЦІОНАЛЬНУ СИМВОЛІКУ:
ЖОВТИЙ колір - щедрі розсипи золота СОНЯЧНОГО СВІТЛА (збірка "Сонцетяжіння"),
БЛАКИТНИЙ - цілющість ЖИТТЄДАЙНОЇ ВОДИ, чиста глибінь БОЖИХ НЕБЕС і колір Маринчиних очей та її улюбленого моря, успадкованого в корені власного імені (збірка "Mare amoris"("Морю, з любов'ю"),
ЧЕРВОНИЙ колір - символ НЕЗНИЩЕННОСТІ рідної багатостраждальної землі, бо "В червоній калині - серця України":
Зринай, шаленій, мій Народе,
Щоб сплавом води і блакиті,
І полум'ям сонця залити
Жертовник Свободи (збірка "Благовіст").
... Чайками-степовичками зринули в поетичну блакить вже два альманахи учасників І та ІІ Всеукраїнського конкурсу молодої української поезії та української авторської пісні імені МАРИНИ БРАЦИЛО "ХОРТИЦЬКІ ДЗВОНИ". Цього року вже втретє зійде юнь на новий пісенно-поетичний подіум, демонструючи свої обдарування й творчі злети...
Злотоцінні промінчики сонячної Марининої Душі проростають у новотворах наших сучасників: світло Поезії - ВІЧНЕ!
Н.Нестеренко,
вчитель української мови та літератури,
Вільнянський район Запорізької області