Легким серпанком – білий біль –
Мов лист, надісланий тобі,
Мов темні кола по воді,
Мов гість у опівнічний дім
Мій біль – мов птаха на плече
Немов вогонь, що не пече
Мов стріли поглядів з очей:
Іще! Іще! Я хочу ще
Цієї темної біди
Цієї чорної води
І намовлянь лягає дим:
Не відведи! Не відведи!
Зашерхлі губи – до струмка
Затерплі пальці – до замка
І замовлянь нитки в руках:
Не відпускай! Не відпускай!
Тримай, мов найчорнішу з бід
Шляхів невідворотний збіг
І я цілую білий біль –
Мій дар. Єдиний дар – тобі
2.07.10