1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
16 червня 2020

Згадаймо

Поети, як водиться, ведуть лік своїй творчій діяльності від першої публікації.

Маринчина ж поезія «Україно моя», опублікована в міській запорізькій газеті «Наш город» в червні далекого 1991 року, засвідчила, що дивиться вона на світ очима поета в свої неповні 15 літ…

Марина Брацило, журналістка, поетеса та пісняр, відома широкому творчому загалу, як мисткиня з Хортиці. Більше 20 років несла вона людям свою поезію та авторську пісню… Хто згубив Маринчине життя в ніч з 17 на 18 червня 2013 року - немає відповіді і понині... Ця трагедія, мабуть, залишиться за сімома печатками, як і десятки смертей українських митців...

В одному зі своїх віршів-передбаченнь, ще 19-літньою, вона напише:

В усіх словах

є правда і облуда:

Ми є сьогодні –

Завтра нас не буде

Від нас тіней

немає на стіні, –

Хіба що вірші.

Вірші – і пісні…

І вона не помилилися. Сьогодні, по завершенню другого десятку швидкоплинного ХХІ століття, її слово почуте і востребуване…

Функціонує створений нею особисто поетичний сайт Марини Брацило, збирає шанувальників її творчого доробку група «Марина Брацило» на фейсбуці, оцифровано її авторські пісні, створено меморіальні відеофільми, видаються, не оприлюднені за життя, її поезії, її творчість досліджують науковці, сьомий рік поспіль дає крила молодим обдаруванням Всеукраїнський конкурс молодої української поезії та авторської пісні імені Марини Брацило «Хортицькі дзвони»…

Тож згадаймо в ці червневі дні талановиту творчу особистість, дослухаймося до самобутнього поетичного голосу Марини Брацило…

Донесімо всім зацікавленим інформацію про «Хортицькі дзвони» – конкурс, який дозволяє молодим обдаруванням відчути високу планку в поезії та авторській пісні, яку ставила собі Марина і яка може бути вартісною для будь-якого початківця…

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...