15 червня 2022

Дев’ятий рік пам’яті по Марині Брацило

Друк

В ніч з 17-го на 18-те червня 2013 року закінчився земний шлях мисткині Марини Брацило (Нога).

В сучасній українській літературі вона відома, як поетеса та авторка-виконавиця з Хортиці. Вона відносила себе до неоромантиків з першого покоління відродженої незалежної української держави.

Її творчий поетичний та пісенний спадок має потужну етнотекстологічну основу та вражає рядом влучних пророцтв:

Отак взяла і померла:
Ну, знаєте, як буває.
Тужили в місті за нею
Тролейбуси і трамваї,

 

Автобуси, електрички,
Засоби автостопу,
Татко, гітара, сестричка…
Ну, може, ще пара хлопів:

 

Пообіцяла – й не встигла
(Правда, не з власної волі)…
Ткались на персах стигми,
Маки вцвітали в льолю.

 

Ґави заціпило й меви.
Тиша снувалася шовком.
Отак взяла і померла.
Місто було у шоці:

 

Їй не було світлофорів,
Дурнів, героїв і злиднів…
Коли вже заткнуся? Скоро.
Свято було за три дні.

 

24.04.02

Марина Брацило загинула в часи президентства Януковича – «(Правда, не з власної волі)…», коли всім, хто відчував себе українцем, було непереливки… Дізнавшись про її відхід у Вічність, «…Місто було у шоці …», «Тужили в місті за нею…», і тужили не лише в Запоріжжі… І дійсно «Свято було за три дні…» – це сталося за 3 дні до Трійці…

Як тут не повірити у фатум, у прописану на Скрижалях історії нашу власну долю і у такий короткий, відведений їй життєвий шлях, який Марина встигла по вінця наповнити своїм самобутнім творчим доробком, сонцесяйною посмішкою і палкою любов’ю до України…

Повернутись нагору