1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (142)

Розлилося сонце над ланами, Затопило сяйвом береги Розлилася повінь дивоснами, Сповнена весняної жаги Аж до неба виросли заграви І шепоче стомлена земля: - Аве, Сонце, дню весняний, Аве Радуйся, паруюча рілля! П’ючи струми сонячної зливи, Мов життя затверджуючи тим, Золотим колоссям марить нива, Марить степ розмаєм золотим І лиш я, вербою край дороги Погубивши звіяні листки Вклякла. А образи і…
Перегорить, переболить, зотліє Перемішає попіл з небуттям На скроні ляже помолись, Маріє За душі грішні - це потрібно нам   Ще поки ми не попіл і не груддя Ще поки сонце очі золотить Ще поки вітер пестить наші груди – Ловімо мить, одну єдину мить Ловімо час, не руки – так одежу, Цілуймо край - щоб не помітив нас І…
Сторінка 4 з 4