1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (282)

Щоночі входжу в темні зали… Коли змовкає спів мечей, Я розчиняюся в печалі Твоїх безпам’ятних очей   І пригортаюся туманом До чорних квітів на вікні… Це добре, що твоя кохана Не дорікне нічим мені   За безтілесність і мовчання, за неприкриту шовком суть… Та й що боятися туману? Він тільки сум… холодний сум.   Нечутно йду.. Так ходять Музи, Так…
Котячі кігті випускає Смугастий і пухнастий світ. Можливо, завинивши, Каїн Закляк із жаху на траві І став чекати кари. Може, Він знав, що за глухі слова Свою вину не прихова. Але сказав: «Не винен, Боже!» 1996