І залишаться - вірші
І залишаться - вірші (298)
27.09.17
Ти чув, як плаче мовчання
Ти чув, як плаче мовчання, Коли надію останню Із болем в серці ховають? – Кохана, так не буває! Ти чув, як земля зітхає, Як квилять пташині зграї, Коли кохання вмирає? – Кохана, так не буває! А коли кохання не стало, І надія у серці зів’яла, Все стогнало: земля до краю, І мовчання, й пташині зграї. Чуєш, плач…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
26.09.17
Опівнічне тебеписання
Опівнічне тебеписання. Майже вічності – май же крила. Хай на ранок росою стане Все що я тобі – говорила. Я тобі не мину, допоки Маю сили – тобі світити Моя ніжносте. Мій неспокій. Моє все. Мій безмежний світе Літо скапує. Ночі – довші Та лишається – видноколо А як я тебе – ну ніхто вже. І повір мені.…
Опубліковано в
І залишаться - вірші
Більше...
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Підведено підсумки VІ "Хортицьких дзвонів" в Новини (03.12.19)
- Прес-конференція з підведення підсумків "Хортицьких дзвонів" - 2019" та оголошення переможців конкурсу в Новини (29.11.19)
- З днем народження, "Та, що бігла вперед"! в Новини (29.11.19)
- Опливає свіча в Сонцетяжіння (29.11.19)
- Я — парасолька в Мелодія вічних прощань (29.11.19)
- Коли-небудь, не зараз, із потяга встану в Мелодія вічних прощань (28.11.19)
- Сонне світання. Усміхнене дитятко в І залишаться - вірші (27.11.19)