1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (227)

Ти мене проквітуєш – Я кинуся долі Пелюстками зів’ялими: Вітре! Неси!.. Осінь тихо заснула І повні стодоли Золотаво-пшеничної Диво-краси   Та уже солов’ям Захлинутися вітром Неможливо. Бо вирій Їх далі поніс Сиві коси ковильні Заплутані світло Поміж інших заплутаних Літяних кіс   Квасолі прозирають з-за квітів незрячих І стернево сміється Останній зажин Хай минає це літо: Мене ти не бачив,…
Звивається стежка Молочно-крихким оксамитом Життя перейти – не травиною в полі прожити Мій відчай зимою Горить з прохолодою м’яти… Нелегко чужою У світі себе відчувати Листопад 1993