1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (186)

Можливо, настрій каштановий, Можливо, пальців тепло... Двома крижинками танемо, Ледь-ледь сміємось крізь скло.   Taкi коктейлі із пестощів, Прозорих снів i бажань... Давай-но будемо чесними - Десь там i справді межа.   Такий фінал несподіваний. Ламке здригання плеча... I що ми можемо вдіяти Чи загасити в очах?   У цих сполоханих поглядах, У цій непроханій rpi?.. Десь там шепочуться спогади,…
Тихий вітер мертві трави клонить, І здається, все от-от засне... Відлунали горя чорні дзвони, ВІдсивіло небо весняне.   Плачем наполохані лелеки Відкружляли у височині, Полетіли – вже не крик, не клекіт. – Лиш нечутний стогін в напівсні.   Тільки Смерть блукає тут, незрима, Але й їй притулку не знайти: Чорними, порожніми очима Дивляться покинуті хати. 1992