1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
І залишаться - вірші

І залишаться - вірші (142)

Мій друже Валько!* Сядемо до столу. Хай келихи дзвенять святковим колом Комусь – твоє кохання. А мені – Хіба що вірші. Вірші – пісні   Багато? Мало? Мабуть що нічого Десь там у хмарах, є твоя дорога До темної і п’яної зорі. Я слухаю. Мовчи. І говори.   В усіх словах є правда і облуда: Ми є сьогодні – Завтра…
Поза межею ніжності і снів Поза притулком сумнівів і втечі Той, кого доля виткала мені Не полотном, а шляхом самозречень   Нарешті – тут: перстеник між долонь Ще не надпита при вустах спокута Найперша втеча і тяжкий полон На мармурі не вирізьблений усміх   Холодні й темні води таїни Русалці наворожена неволя Мовчать вуста: спинись або спини У водах сіллю…