Напевно, знову – на світ
Уже встоперше родитись
Веселим подихом дня,
Бузковим бузьком – у лет.
Дізнатись вкотре уже:
Так само бавляться діти.
Каштани знову цвітуть.
А сонцю небо – мале.
І так сотати весну –
Терпкими соками в травах,
Вростати в теплу ріллю,
Світити зéрном у хліб...
Все буде звичним, як світ.
І тільки небу цікаво:
Удруге сонце зійшло
В моїх батьків на столі.
30.03.04