Живеш у фіолетовому небі:
Тобі у ньому затишно – і край.
Коли захочеш – хмари білий лебідь,
Коли захочеш – сонця срібна гра.
Минає безвість опадами в місті,
Мандрують зорі в пошуках бажань.
До тебе – не прийти. Не переплисти.
До тебе – крок. Та ось вона – межа.
Та поки – степ, допоки я і греблі,
Допоки вітер, тиша і полин –
Я із землі росту й тягнусь до тебе,
В твоє байдуже фіалкове небо
Прозорими руками ковили.
11.06.04