1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
13 липня 2011

Переблукавши плащем шахівниці

Оцінити
(0 голоси)

Малому кошаті


Переблукавши плащем шахівниці три весни і зиму,
Вмієш заводити звірів і зводити хлопців,
Вариш у відрах смолу, галушки і варення з кизилу.
Топиш розвалену грубку. Годуєш коробці...

 

Тобто – згодовуєш на три вітри розпорошену душу:
Давні дитячі листи й ідіотські світлини,
Згадку про осінь (каштани), про море (три мушлі)
І наостанок – хай буде! – пучечок полину.

 

Бризкають поночі тихими іскрами сполохи світла.
Тягне в танок, у двобій, у минуле, у ліжко.
У передпокої стиха сопуть запарковані мітли.
Єдинорогам стриноженим пущено віжки.

 

Так оминаєш фрагменти стіни і свого існування.
Пере-сплітаєш вервечки, плітки й намистини.
Лише надвечір відловлюєш в кавовій тіні
Рани стіни – наче здобич твого полювання.

13.10.03