і коли перетліє останнє листя
у останніх багаттях останнього дня
ти вернеш до холодного сірого міста
де усе що ти робиш — “всіляка фіґня”
там чекатимуть зорі яких не побачиш
за ліхтарними плямами димом і сном
де усі голуби розжирілі й ледачі
де не виросте певно й одніньке зерно
і тобі буде затишно вогко і тепло
ти ходитимеш снами і площами днів
і ростимуть тобі хлорвінілові стебла
а полин і ромашка і грицики – ні
так тобі і остане на всеньку стежину —
сонне місто опалення тепла вода
і хіба що зненацька – стежина ожина
догорає багаттями осінь руда