Кружляє вишнева віхола.
Тихенько за руці держимось.
Відносять в шаленство вихором
Ці пахощі листя першого.
Цей запах до серця тулиться.
Ніщо так не пахне згадкою –
Хіба лише хліб на вулиці
І теплі долоні таткові.
Гасають ірпінські білочки.
І сяйво таке – не витримать!
А вітер слова (тобі лише!)
Підхопить – і кине світові.
березень 2007