І коли я ламаю стебла –
Мов для наших вінків з тобою, –
Задивляюся в наше небо
Над розпеченою юрбою.

 

Пролітаю крізь сміх і галас,
Проливаюся – поверх гребель…
Знаєш, папороть на Купала
Я шукатиму вже без тебе.

 

Облітатиме – часом, часом –
Відцвітання плачів на віях.
І минеться Медовим Спасом.
І відпустить на Маковія.

 

На Покрову пристане в прийми,
А по тому шелесне в осінь.
І тоді ти нарешті прийдеш
Першим снігом в моє волосся.

 

10.05.12