1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
20 березня 2013

"Одіссея" (не за Гомером)

Оцінити
(5 голоси)

 

І

А до «Одіссеї»

Герою ще жити і жити.

А чари Цирцеї –

Їх треба іще заслужити.

 

Не кожен заслужить

Отримати сутність – у власність.

Це треба не мужем –

Тут богом би й то не пропасти.

 

Хоч їй знавіснів

Цей відгомін людської отари –

Твоїх братанів…

Та вона ж познімала з них чари!

 

І кожен лишився

Лиш тим, чим і був від початку.

Ранжири, чини всі,

Поділені чесно дівчатка.

 

Вернути? А ща!

Як вернути подобу – худобі?

Вчорашній «общак»

Тут – почесно розділена здобич.

 

Вже навіть не смішно.

Вже навіть не час для агоній.

Порохкують втішно

Твої побратими в загоні.

 

Що ж… Замість музею…

Кунсткамера. З пивом покатить.

А чари Цирцеї –

Їх треба іще дочекатись.

 

ІІ

Ти повертався, як і звик

Завжди вертатися із бою.

А у життя – все той же лик,

Лише позначений журбою.

 

А у життя – той самий лік:

Зворотній в просторі і часі.

Ти повертався. Бо не звик

На когось залишати власність.

 

А у життя – свої жнива,

Свої зажинки, Одіссею.

Чи ти хоч раз засумнівавсь? –

Бодай лиш раз – хоч вірив в неї?

 

Я знаю точно: сумнів – був.

Інакше – пощо тих ілюзій?

Вернувся цар. Жебрак прибув –

Вже ж випробовувать не друзів.

 

А потім – царственне чоло

І ноги, нянькою омиті…

Чи ти спитав, як їй було –

Серед юрби мужів неситих.

 

А час минав. А – сивина.

А юність шугоніла в скронях…

А скільки того полотна!

А скільки виткалось – червоним…

 

ІІІ

Виникає запитання:

Хто мав виховати сина?

Попри заштрики й знущання

І образи трясовину?

 

Море – мушлею у вусі:

Час для тата і прибою.

Хтось же знав: він стати мусить

Ще – мужчиною. Собою.

 

Ти ж – прийшов. Здобув. Побачив.

Визнав власністю своєю…

Час минув – «під хвіст собаці».

Де хоч Троя, Одіссею?

 

ІУ

Ось вже й ранок. Ось уже і утро –

Слави. Та шкода, що не твоєї.

Добре, хоч назвали хитромудрим,

А не хитрозадим, Одіссею.

 

Натовп шаленів: а винних на кіл.

А невинних – хай вже четвертують.

Ніфіга не зміниться Ітака,

Якщо й кожен в ній проголосує.

 

А якась дурепа у щоденник –

Стопудово знайдеться, як завжди! –

«Прагне демократії наш демос!»

Має – гумус. А проте – державний.

 

17.10.12

Детальніше в цій категорії: « Журналюзьке Тест »