1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
22 серпня 2013

Юрко Волощак, поет, писар львівської «чайки» Пресвятої Покрови (із корабельного журналу)

МАРИНА БРАЦИЛО

13 липня 1992р. понеділок Запоріжжя 1 //37 ст.//

Пройшовши 20 км, в другій ночі чайка зачепилась до теплоходу „Бердянськ”. До ранку загалом пропливли 80 км і о 6:30 наблизилися до шлюзу Запорізької ГЕС. Вздовж берега нарахував 25 портових кранів. По лівому березі на причалі - теплохід „Світанок-6” з серпом і молотом на синьо-жовтому прапорі. Ціле небо заслане страшним буро-сизим димом, сморід такий, що запаху сигарети не чутно…


Трошки поманеврували і в сьомій пришвартувались в аванпорту. Поки чекали, купили відро абрикосів. Через годину зашлюзувалися і почався спуск води. Висота шлюзу 42 м – найвищий на Дніпрі. Спустилися більш, ніж на тридцять метрів. О 8:25 почали відчиняти вихідні ворота, а через 15 хвилин вийшли зі шлюзу на веслах…

За шлюзом намагалися на веслах обійти Хортицю з боку ГЕС, та не вийшло – зносило течією…

О 10:10 пристали до причалу для човнів. День гарний, сонячний, віє легенький вітерець з північного сходу. Вода прозора, на 2,5 м видно дно. Ходять під чайкою щупаки.

Поснідавши на чайці і дещо відпочивши, вирушило товариство строєм до музею Хортиці. Попереду хорунжий Гриць з прапором Коша. Підійшли з піснями до музею. Нас зустріли козаки і дівчата з квітами. У музеї гарна діарама – загибель князя Святослава. Деякі речі з хортицьких розкопок датують сясьомим тисячоліттям до Христа.

Отаман молодіжного козацького товариства „Запорозька Вольниця” Валерій Наріжний, Людмила Брацило з музею і чарівна „Мальва” Оленка з мамою залишили нам тут своїпобажання.

Ви, шановнетовариство, як із тієї сивої давнини... З Вашим приходом Хортиця ожила! Чи ви несете отой невмирущий запорозький дух? Бережи Вас Бог!

З повагою, ст. н. с. музею на о. Хортиця Людмила Брацило.

Від козаків козацького товариства „Запорозька вольниця” до козаків Львівського куреня. Бажаємо попутного вітру, повної чари, гарних Роксоланочок. Щоб ваші душі в далекій чужині відчували любов неньки-України, підтримку всьогоукраїнського козацтва: наші шаблі – ваші шаблі, наші голови – ваші голови.

Храни Вас Пресвята Покрова!
13.07.92р. Отаман Валерій Наріжний

Від молодіжного товариства „Мальва”. Бажаємо Вам світлого неба, чистої води і ніякої біди. Щасливого повернення додому.

Оленка „Мальва” - Онищук Олена.

В музеї нас почастували хлібом-сіллю, салом, чаєм і бубликами. Людмила Брацило, співробітник музею, розповіла, що на острові на початку століття було біля 50 тисяч правічних дубів, а лишилися десятки. Ми шукали й обговорювали причину того, чому запорожці так легко здалися.

Відтак пішла громада схилами крізь зарості морви і вишні, безсмертника, арніки, чебрецю, серед пахучого різнотрав’я до козацьких могил. Там поставили хрест із вінком, помолилися, мовчки присягнули і заспівали. Хлопці пішли на чайку, а Гриць, Андрій і я лягли на могилі та й поснули під шелест трави і вітру. По дорозі назад натрапили на такі густі вишні, що нарвали, скільки змогли, а на гіллі і слідно не було.

14 липня вівторок Хортиця 2 //39 ст.//

Грицько, Тарас і писар ночували у Антонія і Людмили Брацило, і почули там справжнє чудо. Донька їх, Марина – геніальна поетеса. Їй 15 років, а глибина чуття така, яка може бути тільки у молодої чистої душі на Великій Україні. Ось її поезія.

Pamiati 670

Марія Брацило народилася 2 грудня 1976 р. в Запоріжжі, закінчила 9 класів російської школи. Батько, інженер, родом з Гуляйполя. Мама з Павлограду - керівник запорізьких „Мальв” і натхненниця товариства „Козацька Вольниця”. То написав я листа Івану Малковичу про творчість Марії.

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА