І вишніми,
і чорними
Розшарпана вітрами
Жебрачкою у чорному
Дорогою до храму.
Довічною, вмирущою,
В лахмітті і прикрасах
Німою попелюшкою
під вікнами
палацу
Затерплістю терновою -
Вустам, німим уперто
Так боги випробовують,
Постукавши до
смертних
Дзвінкою
неминучістю,
Ранковою росою,
Сопілкою співучою
На радіошансоні
Моїм четвертим
виміром,
Єдиним камертоном,
Тоненькою травиною
На мертвому бетоні
Того ж бетону -
лихо з тим!
Але -
ще будуть квіти…
Тримай мене,
мій прихистку!
Не хочу-оніміти
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Десь на межі звичайного в Мультімедіа (20.03.24)
- Пробач, безімення... в Пам’яті Юрчика (14.03.24)
- Садівниця (повний текст) в Пісні (12.03.24)
- З Всесвітнім Днем письменника в Новини (03.03.24)
- Так буває: щось насниться в І залишаться - вірші (01.03.24)
- ГЕЙ, ДОЛЕ МОЯ в Пісні (26.02.24)
- Паперові троянди в Пісні (21.02.24)