Від першого акорду
до останнього
пробігтись
Собаки виють, морди
задивляючи
у місяць
Не спиться вартовим
І злодіям не
спиться
А ніч жене коней
Регоче чорна колісниця
Скрадаючись провулками
шепочуться тумани
Шукаючи притулку
в двері стукає
омана
Їй відчиняють ниці
необачними
руками
Сміються таємниці
за пудовими
замками
І ті, що надривалися,
муруючи ці стіни
Спокійно спочивають,
усміхаючись
дитинно
Їм сняться луки росяні
і сонячні
потоки
Біжать думки їх
босими
У вранішній неспокій
Усе про ранок знають
тільки пси, коти і птахи
І мрії, що гуляють,
зависаючи над дахом
Їм першим відкривається,
що плащ у ночі
вицвів
Що тільки сни
лишаються
По чорній
колісниці
До чого тут ця казка
Ти питаєшся коханий
А я сідаю прясти
наше завтра
із туманів
А потім-вишивання
Заховаю в нашу
торбу
Від першого
зітхання
До останнього акорду
2.07.12