1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
27 грудня 2015

Анатолій Рекубрацький. Аванс і напуття Марині Брацило з нагоди першого авторського вечора

Лети увись, Маринонько, лети.

Тяжіння сонця хай все дужче вабить,

Де ждуть тебе незвідані світи

Й тяжке і незбориме слово правди.

Сьогодні - квіти. Завтра - колючки.

Така у нас літературна доля.

Та засівай щодня вкраїнське поле,

Щоби по нас не ставили свічки.

Щоб після нас ще дужче розцвіло -

І Хортиця, і наша Україна.

Бо нам рости. Бо нам - рости невпинно

Щоб не казали. Щоб там не було.

Нехай тебе обпалює снага.

Минуле наше – світле і похмуре.

Розстріляна не раз література

Нехай на плечі молоді ляга.

Роздай себе – і піснею, і словом,

І розтопи у душах людських лід,

Щоб, як казали нам – мужицька мова,

Могла іще раз здивувати світ.

Марино, знай, з якого вийшла роду,

Яке джерело в серці твоїм б’є.

Допоки є поети у народу,

Допоки і народ вкраїнський є.

1995-й рік, 28 жовтня

Мій настрій

Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...

Копия СОН ТРАВА