Юрко Волощак, м.Львів
Маринко, пробач, що так пізно надсилаю Тобі цього давнього вірша, написаного під час подорожі Атлантикою на барку "Каскелот" з Корнуелу до Гібралтару.
ДО РАДОСТІ
Над ясним голубооким морем
Розпростерті барку білі крила
Пил зірок обтрушують вітрила
І сріблять кільватер по просторах.
Сорок миль довкіл сягає око
Йде наш корабель на Ельдорадо
Ми впіймали на гачок дораду.
Зводять брови хвилі вирлоокі.
Рибу мрії – синьо золотою
Гемою світила під водою.
Узяли до рук – стекла сльозою,
Вкрилась попелястою імлою.
В цьому світі мабуть так і треба.
Божий задум людям не збагнути.
Вознесеться, рвучи смерті пута,
Мрія в золотаво-синє небо.
Лиш не треба в руки брати мрії.
Руки для любові і для праці.
Синьо золотава еманація
Сяє з радісних очей Марії.
5 жовтня 1994