Акація, мамо! Так сумно на слід облітає!
Так біло цілує твої невидющі сліди.
А людно як, людно! Народу – неначе в Китаї.
Ніхто й не розчує твоєї дзвінкої ходи.
Акація, мамо! Ну що нам з тобою робити?
Буває, що й сумно. Минеться. На те не зважай.
Чого ж то сумує в вишневих очах твоїх літо?
О, мамо! І смутку повинна десь бути межа.
Акація, мамо! Акація юністю пахне.
Несхрещених колій посріблені стебла лягли.
У снах ти ще й досі ні-ні – та й поглянеш на захід,
І скрешуть колеса до іскор шматочки імли.
Акація, мамо! То, може, балкон причинити?
Акація пахне. Не спиться. Запівніч давно.
Зануришся в кетяги. Станеш. Послухаєш вітер.
І спогади шумом нечутно злетять під вікно.
Останнє від administrator
Мій настрій
Така тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...
Останнє
- Ти мені потрібен в Ключі від ранку (18.02.19)
- Що зі мною робиться в Ключі від ранку (15.02.19)
- Щось саменькій гіршає поночі в Ключі від ранку (13.02.19)
- А ближче – ні на трохи нам в І залишаться - вірші (12.02.19)
- Ти плачеш в І залишаться - вірші (11.02.19)
- Навіть словом не торкаюся в І залишаться - вірші (11.02.19)
- Все так звичайно в І залишаться - вірші (08.02.19)