1. Skip to Menu
  2. Skip to Content
  3. Skip to Footer>
11 грудня 2019

Оксана Розумна (Куценко) Віриться, що зараз Маринка нас відчуває

На початку двотисячних ми з Мариною жили на одній вулиці, ходили за продуктами до одних і тих самих бабусьок на ринку, і до перших супермаркетів. Як здається мені зараз, багато гуляли в Голосіївському парку разом з моєю маленькою Олею. Майже щодня у нас з Максом чи у Марини з Юрком були якісь вечірки, завжди разом з Іваном Андрусяком і Толею Астаф'євим. Це був час тотальних веселощів, поезії, музики, голосіївських пташок і якоїсь фігні, через яку кожна з нас періодично страждала. Той час зараз так далеко. Далеко й Маринка. Спочатку вона переїхала до Борисполя, а потім - до кращого світу. Ще тоді я звикла, що наші дні народження зовсім поруч, спершу її, а за тиждень - мій. І вони досі поруч. Попри те, що останні роки ми мало спілкувалися, я відчуваю з Мариною сильний і світлий зв'язок, але поки що не можу його описати.

А ще у Марини дуже крута мама, Людмила Федорівна. Вона стала мамою багатьом прекрасним молодим поетам і поеткам, підтримуючи конкурс "Хортицькі дзвони". Щороку на Маринин День, 2 грудня, ми збиралися у Запоріжжі, і у нас було багато Марини, її слів і світла. Віриться, що зараз Маринка нас відчуває. Ось просто бачу, як вона мені підморгує. І ця посмішка, від якої завжди добре. І це світло очей.

Мій настрій

son-travaТака тендітна, ніжна, тепла - мов сама весна...